Каталог       Спеціальне    Новини у BIBLOS     покласти книгу     BIBLOS    ЧаПи (FAQ)    Про бібліотеку    Хочу блог!?   
Пошук    Для життя    Самвидав    Контакти    Приватні угоди та © ®     Цікаві лінки    Календар.UA    BIBLOS.in      
Самвидав BIBLOS
UA
проза, лірика
1593 days Of LOVE
Bears Love

Маленький початок великої історії, зставляє пригадувати усе, але писати лише про те,
 що не видасть моїх справжніх почуттів збивши з пантелику кожного хто спробує розібратись а не відчути...

Весна на ПОВНУ!
April 5th, 2010
Ну що?... Великий Піст закінчився. Я чую запах ВЕСНИ на ПОВНУ!!!
Це просто фантастика, сонце , квіти, зелена трава, красуні і "красуни" . Я не в змозі сидіти за компом, природа перехоплює усе бажання!
Чекайте, можливо повернусь?!?!?!

Як Ваше Кохання сьогодні вас зустріло?
February 14th, 16:10
Current Location:Земля людей буденносірих
Current Mood: blank
Current Music:TracyChapman SORRY
У цьому році я постарів ще на 50 літ. 
Втратив усе кохане, добре і ніжне, що жило у моїх долонька і серці. Воно відпустилось в ніжному проханні, і я слабак здався, я так сильно кохаю, що просто здався її ніжності. 
Мені видається таким цей рік, таким, як ніякий інший у моєму житті. 
Я божеволію на ходу, втрачаючи ясне бачення усього, що відбувається навколо. 
Я божеволію від усвідомлення того, що все найдорожче, найрідніше, найкоханіше раптом пропало. 
Пропало з моїх старань, з моєї романтичної сліпої віри, з мого кохання, з неймовірних обставин, з втоми, з суспільних інститутів, які нічого доброго не дадуть, але осяйна зоря котрих, зваблює міліарди, які так само потім самі усе змінюють.. 
Серце щемно колотить рядки, перемелючи секунди, перетворюючи день у нестерпні муки. Немає кому прийти та порятувати, немає тієї усмішки за яку хотілось жити і кохати. Лише Самотність вогняного виру та водяного вогню збільшують мою силу, роздираючи на шматки моє серце.  
Боляче кохати без взаємності, важко це уявити, і неможливо це пережити! 

Сьогодні з мене може радіти увесь світ - я його люблю, а він мене не спромігся полюбити, хоча б навіть бодай однією коханою людиною. Сьогодні я ніхто!
Sorry 
Is all that you can't say  
Years gone by and still  
Words don't come easily  
Like sorry like sorry 

Forgive me 
Is all that you can't say  
Years gone by and still  
Words don't come easily  
Like forgive me forgive me  

But you can say baby 
Baby can I hold you tonight  
Maybe if I told you the right words  
At the right time you'd be mine  

I Love You  
Is all that you can't say  
Years gone by and still 
Words don't come easily  

 Like I Love You

I Love You 
 

Мій світ пустий, сивий, нікому непотрібний 
Все що мені залишилось -  
Чекати, 
КОХАТИ  НА САМОТІ МОЄ КОХАННЯ


Пауза довжиною в довжину
February 19th, 12:45
 Ось пройшло вже часу стільки, що мені важко уявити де я.
Чекати, чекати, чекати - заради життя, любові, кохання.

Тепер я знаю точно - НІ!
February 22nd, 21:12
Сьогодні я став одночасно найщасливішим і ні!

Я це всі .

Є кого чекати, немає чому жити



Мене просто уже не існує, думаю рано чи пізно я не зможу усе це перенести, занадто важко.

Прийдеться піти від усіх, щоб раз і назавжди. Щоб не мучити той світ, розвязати усім руки і серця, ясні очі і рідні, кохані усмішки. Так буде краще всім. Врешті решт я не кусок заліза - не можу, той не має чого, геть з того світу, не заважати найдорожчій, найкоханішій будувати ..., та й решту видихнуть, за який рік, все стане на місце, усі заспокояться, полегшено вдихнуть і с кажуть, добре що пішов, а то вже достав.

Такого в мене ще не було ніколи.

 Ми 
Ну ось - ми не існує, мене звільнили від усіх мислимих і немислимих чуттєвих зобов`язань.
Слова випурхують як птахи і стрімко прямують в небо, спішність найгірший порадник нашого 
життя... а все може бути набагато краще :)
Серце 
Huiguangxingfu сказав...  Слова з пісні яку важко перекласти по іншому зараз

 Океан 
Повітряний океан оточує наше життя передаючи ефірні сили дивовижних снів.
Ми поринаємо у сіру буденність, окутуючи себе брутальними турботами підніжного корму, який 
нам не потрібен. Опускаємось на землю, опускаючи інших і все життя чекаємо що нам буде 
дароване щось небесне, неймовірне, незабутнє - просинайтесь, так ніколи нічого не буде!
Повітряний океан життя

 Бачу що лише, що нічого не бачу - то може варто 
Я став сьогодні не ніким, а нічим
Навіть якщо це помста, навіть якщо навіть,
Мені тут все не миле, не моє, мертве і застигле,
що не кажи мені тут...не ж...

Потрібне сонце
March 14th, 22:27
 Потрібне сонце, щоб побачити вільний шлях, котрий веде нас разом випробуваннями, що закривають від нас ясне бачення і світлий розум та чисте серце. Не можна зраджувати своє серце, не можна відхилятись від кохання та  любові, - любити серцем, кохати душею і тілом, бажати і горіти на весь світ, так щоб він мав здогадки але не був певен у твоїх почутях до неї - вони для двох. Їх соціалізація, сформований закон буденності життя, який змушує адаптуватись до чогось, що надоїсть і відверне увагу від закоханості і вірності, і одночасно це вчить розуміти і прощати того, хто поруч з тобою - це парадокс, який закладено нашим двояким початком, і лише ми вирішуємо куди розвиватиметься наш шлях.
Все, що мені спадає зараз на думку - серцем до серця. Це колихає мене і заставляє палахкотіти диким вічним полум`ям кохання, силу якого дають усі стихії: земля, вода, метал, дерево, вогонь - неймовірне біле тепло перетворює життя на гармнію. Я стаю великим, сильним, міцним, непорушним, остовним, діамантовим і здров`я, багатство, любов, кохання, щастя, успіх, радість виповнюють мене в гармонії довічно перетворюючи усе в життя.

 Чи вартує жити на світі? 
Вперше за багато років виплило це питання: Чи вартує жити на світі?
Вартує!- заради Коханої людини, заради кожної миті разом, заради неймовірних, незрадливих, 
коханих оченят, щирої, відвертої, залюбленої усмішки, розуміння, співчуття, кухонних шедеврів, 
бажання допомогти, бути увесь час поруч, заради того, що розумієш свої помилки справляючись, 
миришся та відчуваєш і бачиш, як виправляється і мириться з тобою.
Коли через 2 місяці майбутнього, тебе покличуть, обіймуть, припадуть і ти припавши уже закохані 
разом, усе життя і далі, дякуючи Богу, і у долоньках народжуючи щастя, радість усю бурю 
позитивних чуттів, емоцій, подій...Оминаючи і долаючи випробування, незгоди, прикрощі, 
матеріальні та духовні перепони
І тоді світ, повний усіх парадоксів, наповнюється спокоєм, любов`ю, коханням, щастям - вона твоє 
життя
Усі інші навколо тебе відчувають радість, тому що так має бути, коли двоє Кохають одне одного

 Коли ти кохаєш, важко пережити некохання.
Але Твоє серце сповнене тих світлих почуттів, котрі долають заплутаність, непорозуміння, 
мимолітні захоплення, необґрунтовану емоційність за якою пустота,гонитва за привидами і 
надуманими стандартами, шиком, багатством бідності, та іншого тимчасового фарсу життя....ти 
просто опиняєшся вище, бачиш і відчуваєш так, як важко пояснити чи описати. І в тебе є сили і 
справжні почуття, які дозволять тобі чекати для того щоб кохати

 Х О Ч У  Т В О Г О  ТЕПЛА 
УСЕ ОКРІМ серця стало мертвим і спокійним, байдуже заглядає на земні тіла, які проходять 
причудами та хмарами повз, шукаючи пригод, радощів та втіхи до кінця життя.

Ти бачиш усе так, як бачить мало хто

Я пробував набирати рядки, а вони сипали буквами, котрі так і залишились не прочитаними та не 
почутими.
Дехто вказує мені на ціну, яку потрібно заплатити за все, що відбулось, за все що проростає, за все 
що хоче прорости - а в мене тільки одна відповідь: Вона є, або її немає! Ціна це задум того, хто 
придумав чорне на білому, заставив нас стати нещасними, навчив нас обманювати, говорити 
правду зручними частками, штовхати і підводити одне одного, заздрити, копіювати і 
привласнювати не своє. Жалюгідність цього розуміння заставляє дивитись на світ очима, що 
прагнучи прагматизму, викорінюють залежність але навчають самовдосконаленню.
Цінності немає - подія або є, або ми ще усього не знаємо.
Хочу бути звичайною заклопотаною людиною, котрій усе це недосяжно!
Хочу робити звичайні добрі справи, котрі підніматимуть наш настрій і життя трішки краще і трішки 
вище,
хочу бачити усміхнені обличчя, для яких життя це і є неоцінена цінність якої не існує.
І хочу відчувати силу, котра нас наповнює, хочу відчувати втому, яка ввечері прихиляє до ліжка, 
хочу радіти усьому що відбувається навколо, хочу покинути свою батьківщину - вона поранила мене 
у саме серце, і заставила дивитись на все, несучи усе на плечах. Вона зробила з мене нікого, який 
потрібен нікому але при цьому матеріально залежний  механічний круть момент в мільйонних 
колесах безмежної без чуттєвості  і байдужості до усього що навколо!
Зараз, сучасні "класики" української літератури мали б вставити лайливі жаргонні перепали або 
сцену "польового возз’єднання двох тіл" та гордо пишатись цим твором, відстоюючи свою 
брутальність та літературну унікальність.
Ні, це усе не те.
Вона є одна, мені повезло, це було, я щасливий, а тепер мені залишили мрії, і бажання, почуття, з якими я 
сміло крокую вперед. Тому що переповнене серце не губить те що росте - ти там, я тебе чекаю
Хочу, хочу, хочу
Все перероджується, я став чомусь повільним і терпимим, а тіло стало пружним, легким і 
швидким. Їжа стала порожнім місцем, котре спотворює життя, відхиляючи в темну глибину 
неймовірно грубих і низьких чуттів, котрі одного дня Тупо пропадають (хто це таке зробив?! :)) і 
перетворюють нас в нищівну зелень земляної поверхні, котра дарує життя усім. Ти вивільнюєшся 
раптом від усіх обмежень... знаєте де це?!...там багато геніїв...вони там усі, вони переживають за 
нас.
Усе весна. Сонце перевертає тепло і ми проростаємо. А я шукаю спокій, шукаю непохитну тишу 
життя, яка просвітлює даючи усе окрім одного - влади над почуттями інших, і це просто 
неймовірно добре

Завтра буде день, якого вам вдруге не прожити, тому що ви його виростили своєю роботою - 
стартуємо
Вона відплила, вона в іншому океані і шукає іншого шляху, нею теж керує той хто придумав чорні 
плями. Я не можу достукатись до захованого глибоко її серця, заховано моїми помилками і 
щирістю, вірою і стриманими почуттями, і це допоміг зробити все той же ...А навіщо я його слухав? 
Я вірив, що є щось більше ніж тільки земне, є щось більше, ніж тільки бажання душ і тіл, є те що з 
нами далеко за межами часу, перевтілень, кармічних перетворень і нашого розуміння. Образливо 
те, що воно є, але чомусь завжди ми здаємось вибираючи простіше, нижче, ближче і тимчасово 
яскравіше ніж інші, а потім усе життя чути оте "низменне стугоніння" земного - 
бліна НАРОД ПОДИВІТЬСЯ, ВИ САМІ СОБІ ВСЕ РОБИЛИ, РОБИТЕ зараз і ПРОДОВЖУЄТЕ РОБИТИ!

Ви інколи думали – ВАС ЛЮБЛЯТЬ І КОХАЮТЬ, ЧЕКАЮТЬ! Не ті, на котрих ви заземлились ...

2/04/2011



БОРОТЬБА
Ланцюг збільшується, час видовжується, стає тяжким, неповоротким, однак його платинова сутність
 заставляє триматись на одних діамантових ниточках із коханням, яке із усіх сил покидає
 і рве усе що тільки можливо. Навіщо, запитую я?- відповідаю, гаряча хімічна реакція перейшла
 в холодну байдужість життя. Навіщо це?- запитую я, все просто, ТЕСТ-ДРАЙВ!
А навіщо це?- запитую я, все просто - ти ще всього не знаєш! Але ж я і не можу усе знати!!!- тоді навіщо це все?
Все просто - хочеш бути, відчувати, цвісти, пахнути, приваблювати, зростати і при цьому бути вірним,
 чесним, щирим, відкритим, здоровим, щасливим, багатим, радісним, успішним, добродійним, захопленим,
 потрібним, коханим кохаючи...Працюй над тим що тобі дано, не втрачай все що тобі дороге, кохане, любиме,
 плекай, ти отримаєш усе що тобі насправді потрібно і навіть набагато , набагато, неймовірно набагато і безкінечно більше.
Я відчуваю навіщо.

МРІЮ ПРО ЇЇ ТЕПЛО
МРІЮ ПРО ЇЇ ДОБРОТУ
МРІЮ ПРО ЇЇ НІЖНІСТЬ
МРІЮ ПРО НЕЇ,

МРІЮ ТІЛЬКИ ПРО НЕЇ ОДНУ


Як важко
Як дивовижно боляче кричати, закривши зімкнені вуста
І відчувати що десь там ти є одна...
Як хочеться летіти і Кохати, і відчувати щирість почуття. Немає меж на небосхилі віри і кохання,
 усюди володарюють світлі почуття. А прагматична сірість завмирає, слугуючи до віку й до кінця

Мені не страшно глянути у вічі, мені приємно коли поруч ти, та кожне слово лиш мене розхитує,
 і серце щемом цілий день болить. Я закриваю світлий день, повіки опустивши, я там один -
 тебе нема, і каплі дощику скотившись, щоками мчаться до кінця. Ніхто ніколи і ніде, вже не почує і не взнає,
 як я Кохаю лиш Тебе, і за Тобою Я скучаю…
Лиш тихий шелест вітру сну, її величність Пані Весно напавши скинуть всі літа, і я столітнім дубом ставши крислатим,
 тебе тихенько й ніжно захоплю в полон, щоб Ти могла лише Мене Кохати.
Ти віриш, це був сон, а я в життя це все перекладаю, цеглинку за цеглинкою складаю...Чекаю...Люблю...Кохаю


Дорога
April 16th, 22:36
Дорога заставила думати про Сонечко, яке прокидається
 і пробивається крізь хмари своїми проміньчиками до Землі
Воно об`єднує двох абсолютно далеких людей своїм теплом,
 ніжністю дотику і світлом!

 
Тиша
квітня 18-е, 23:08
 Серед пристрасних порогів тиші, в мовчанні діамантових дощів, я відчуваю як спекотно пише,
 хтось на землі прекрасний день ночей. І щоб мовчати, дух наповнює бажання,
 і перетворюється в Біле ведмежа, і по пустелі кинуті страждання відводять 
 мирні надбання. І ті хто у війні шукають силу, і самоствердження свого буття,
 самі в глибокій одинокості, проводять наче пишне все своє життя. 
А я мовчу, мовчу як тільки можу, щоб не колихати простір на Весні,
 чекаю що пройде той пил магічний, і розірве кільце замкнутої пітьми. І вийшовши на дивний шлях високий,
 буду чекати лиш тебе, так як відбулось в нашому житті широке,
 так і знов відбудеться вузьке.  
Ти чуєш тишу, де ніщо нічим не колихає ні для кого,
 ти в ідеальній пустоті себе, і серце лиш до серця пристрасно мчить й палає,
 всю таємницю ніжну приховавши почуттів. 
Навколо тиша...Я Люблю..на 24 замовкаю..ніхто не вірить -
 а Я Тебе так Кохаю..мовчу
 
 
 



		http://www.BIBLOS.in/sampub/   Самвидав Biblos
Сподобалось, плюсніть:

Будь-яке відтворення тексту(-ів) твору(-ів) без згоди автора та "BIBLOS-Самвидав" не допустиме.





Каталог       Спеціальне    Новини у BIBLOS     покласти книгу     BIBLOS    ЧаПи (FAQ)    Про бібліотеку    Хочу блог!?   
Пошук    Для життя    Самвидав    Контакти    Приватні угоди та © ®     Цікаві лінки    Календар.UA    BIBLOS.in