Каталог       Спеціальне    Новини у BIBLOS     покласти книгу     BIBLOS    ЧаПи (FAQ)    Про бібліотеку    Хочу блог!?   
Пошук    Для життя    Самвидав    Контакти    Приватні угоди та © ®     Цікаві лінки    Календар.UA    BIBLOS.in      
Самвидав BIBLOS
UA  error

Писець Вомбат

"ЛЕЗО ДУМАТИ НЕ СМІЄ"
Широке та гостре лезо стрімко наближалося до Івасикової горлянки. “Чик - чирик!”...і відрубана тіла голова падає до брудного плетеного з верби кошика. Микола зачекав доки ноги покійного перестала трясти агонія, вхопив ворога народу за хромові чоботи потягнув до рівчака. Перед самим краєм кат спинився, перевів захеканий подих та й заходився знімати з мертвого тіла все, що могло згодитися живим: чоботи, штани, сорочку, труси, майку. -Тьху мерзота... – скрикнув Микола коли забруднив руки, несподівано натрапивши на випорожнення Івасика, коли знімав з нього труси. – Обісрався! Теж мені, герой! Наскоро витерши руки об траву, Микола зкинув тіло в рівчак. Мрець розкинув руки, тому котився зовсім погано. Не докотився навіть до половини ями. Злісно зиркнувши на нього Микола махнув рукою пішов готувати апарат до наступної страти. Наступною жертвою була молода жінка. З вироку Микола прочитав: “...вбивство власного батька...”. Йому згадався випадок, з власного життя. Колись також мав намір вбити свого батька. -Здоров, товаришу! Сергій, з яким вони працювали впарі, спізнився але все таки прийшов. Цей гульвіса не любив робити по людському. Візьметься одружуватись – обирає ту, що посагом, вродою, вдачею не вийшла. Стане до роботи – то наляканий пердчуттям смерті вязень, лежачи лезом, мало не цілу годину чекаючи на побачення з власною смертю. Піде з товаришами пити – загуляє на роботу з ранку не вийде. Микола, не сказавши слова, продовжив готувати апарат до страти. Певна радість зтого, що напарнік таки прийшов мала місце, але думки катабули про осуджену. Чи то краще буде сказати про скоїний нею злочин. Микола подумав: та жінка, яку так ніхто не зрозумів”. Жінка дивилася на світ спокійними, повними доброти очима. вирок був абсолютно правдивим. Жодних сумнівів не було. Єдино не зрозумілим залишився мотив, злочину. Питання “Чому?”, скільки б його не повторювали люди займалися слідством – так не довідались правильної Сама обвинувачувана на чисельних допитах лише винувато розводила плечима з повною впевненістю стверджувала, шо так було конче наобхідно. Більшого відрізати не змогли. На вбивчу противагу злочину - слідство було довгим та безрезультатним. лаяли психіатрів, не одноразово підтвердили психічне здоровя жінки, бо, на думку слідчих, вона точно була не сповна розуму. Чи можна знайти логічне пояснення вчинку дівчини, яка погожої днини підстрелила неповнолятню сестру батька потім, погрожуючи зброєю, змусила ту ж таки сестру вибити табуретку з-під батькових ніг. Затримали вбивцю вже за викопуванням ями для тіла. Пругий постраждалий – сестра теж не могла пояснити причину такої поведінки вбивці. Спочатку звинувачення висувалися обом сестрам, але після кількох допитів стало зрозуміло, що рухало вчинками пораненого підлітка звинувачення були зняті. Зовнішній вигляд цього страшного злочину був довконально вивчений, а от точного розтину цього смердючого кримінального зробити так ніхто не зумів. Мало не півтора роки в головах слідчих росли та одцвітали, як будяки на могилі жертви, гіпотези причини вбивства. Жодна з них не мала підтверджень. Матеріальна, психічна, причинно – наслідкова, обставинна, випадкова, конфліктна – жодна причина вбивства не вкладалася в чорне корито злочину скоїного дівчиною. Коли справа нарешті дошкандобала суду, той зовсім не мав бажання часу міркувати над причинами настільки жахливого злчину. Спочатку, вже в котре, спитали підтвердження після чого вирок довго не затримався. НЕРОЗУМІННЯ – така особливість злочину, за який винну було засуджено до смертної кари. Присяжні, прокурор, адвокати, суддя протягом всіх засідань про таку не заплутану але складну справу покотилася довгими язиками людей. Тим, хто виконував вироки суду, ніколи не казали кого та за що вони мають страчувати. Такий пийом судочинства неодноразово виправдав себе час безкінечного нищення світового Зла. Мудрість – “менше знаеш – краще спиш”, народилася саме скривавленими руками Доброго ката. Катівська етика з давна вчила дивитися на жертву, лише як на дешеву ляльку. Не цікавлячись вартістю, виробником, його адресою, номером моделі, серійною назвою та характеристикою принадності. Особливо хворі на цікавість виконавці, полобляли читати папери, подавали на підпис перед та після страти. Але така бюрократія лише шкодила справі правосуддя. Прочитавши вирок, Микола остаточно впевнився тіло йому зараз доведеться кидати до урвища. Місце, куди мав ставити підпис, продовжувало пустіти. Рука нерухомо зависла над сірим папірцем. Ніякого співчуття, жалю – взагалі жодних слинявих для ката почуттів Миколу не допікали. Йому просто хотілося на час справи умити свої руки не брати в жодної участі. - Ти що образився, друже? – витанцьовував довкола Сергій, почуваючи себе винним, - Та годі, я ж лише на годинку спізнився. Ти всього лише одну страту провів. Микола продовжував непорушно дивитися на документ. - Трупа за трупа, згодний на такі умови? Я зараз сам страчую далі ми з тобою працюємо разом. Добре? - машину готуватимеш для наступного теж ти. - Згода! Дай мені підписати. З відчуттям легкості Микола відійшов дерево сховався в холодку на ослоні. Сергій взявся до роботи, роздивившись жінку, наказав зняти плаття. “Мабуть збирається сьогодні ввечері порадувати дружину обновкою” подумав Макола. Катам дозволялося привласнювати речі страчених ними злочинців, але варте уваги рідко доходило до рук, через пильну увагу співкамерників, конвоїрів, слідчих та інших представників карального апарату. Микола не полюбляв віддавати накази або просити тому знімав речі вже з мертвих тіл, а Сергій знімав потрібне з живої людини перед стратою. Акуратно склакши плаття на лаві, наказав лягати. Ніяких сигарет та інших останніх примх катам виконувати не дозволялося. Жінка покірно та мовчки виконувала накази, продовжуючи зберігати спокій. Сергій бачив це але не звертав уваги бо тішився з того, що сіогодні порадує дружину обновкою, адже сукня була зовсім як нова та ще й так модно виглядала. Шкода тільки черевики жертва мала не годящі. Микола спочатку подумав, що та жінка лише вдає спокій, на справді ж рве на шматки відчуття близькості смерті. Коли придивився здалося, що вона божевільна. Після зловісного “Чик-чирик”, коли голова полетіла в карзину Микола дійшов висновку: годиться називати кожного чиїх вчинків ти не можеш розуміти божевільним. Виходить вона нормальна? Можливо й так. Зовсім заплутався.” - Берися за ноги віднесем до урвища. – Запропонував Сергій. - Ми ж домовились, що ти все зробиш самотужки. - Подивись, яка вона важка. Мені не сила дотягнути. - Кажу тобі давай сам. Коли допреш, подивися в урвище, там ще важчий жлоб лежить, я його сам волочив. Нікого було просити. Коли Сергій повністю зробив справу та вже обтирав з леза залишки крові, Микола подумав, що взагалі не слід було думати про ту страчену жінку. Адже нікому того не стало краще, гірше. Йому зовсім ніякого зиску того “Чому?”, так само, як слідчим, не змогли на нього відповісти. Добре, якщо робота – погано, коли нема. В решті - решт світ тримається на речах не сила розуміти людям, бо вони не створювали. Такі ж безкорисні роздуми тільки вадять нормальній роботі. 3.06.2007
http://www.BIBLOS.in/sampub/ Самвидав Biblos
Сподобалось, плюсніть:

Будь-яке відтворення тексту(-ів) твору(-ів) без згоди автора та "BIBLOS-Самвидав" не допустиме.





Каталог       Спеціальне    Новини у BIBLOS     покласти книгу     BIBLOS    ЧаПи (FAQ)    Про бібліотеку    Хочу блог!?   
Пошук    Для життя    Самвидав    Контакти    Приватні угоди та © ®     Цікаві лінки    Календар.UA    BIBLOS.in